Меленчук Ольга, волонтер в Японії у 2018 році

Історія кожного волонтера неповторна і незабутня, тому ми продовжуємо ділитися їхнім досвідом і переживаннями. Найкращим моїм другом завжди залишався тато. Коли мені було важко і сумно, він підтримував. Тому я могла посміхатися. Кожного дня він дарував мені радість. Ми багато часу проводили разом. Весь свій вільний час я просиджувала вдома. З інтернету зацікавилася Південною Кореєю. […]

Марія Чоповська. Про волонтерське життя у Таїланді.

Не так просто бути справжнім волонтером, одне точно – після волонтерства ми вже не ті, що були раніше. За один рік (осінь 2017- осінь 2018) дуже багато всього сталося. Ніколи раніше я не була в Таїланді, тому спочатку мені все здавалося дивним. До від’їзду ми пройшли тренування, з якого мені запам’ яталося: у будь-якій ситуації […]

Андрій Непийвода, волонтер у Таїланді 2017-2018 рр.

Стисло і лаконічно про найважливіше із волонтерства. За час перебування у Таїланді я став дуже популярним. Ми приїхали якраз у час будівництва молодіжного центру. Це було дуже складно. Коли вам щось важко, треба про це говорити, але я ніколи не вмів показувати того, що є глибоко всередині. Виникало багато ситуацій, які підштовхували спілкуватися у нашому […]

Марія Кіяєва. Приємні і складні моменти волонтерського життя.

Доброго дня. Мене звати Маша. Цього року я була волонтеркою в Японії. Хочу вам розповісти, які зміни відбулися у мені через волонтерську програму Good News Corps. Коли мені було 15 років, я пішла від сім’ї і почала жити окремо. У мене була хороша робота, я була моделлю і вчителем мистецтв. У грошах я знала недостатку. […]

Поради від волонтерки із Таїланду, як навчитися їздити на велосипеді взаємин із людьми

Добрий день! Мене звати Аліна. Я була короткочасним волонтером за програмою Goodnews corps в Таїланді протягом 11 місяців. Мені 24 роки і моє тайське ім’я – Looktarn. Ви вмієте їздити на велосипеді? Хотіла б розповісти, як я навчилась їздити на велосипеді у взаєминах з людьми. Але для початку розкажу вам трішки про себе. ● Я […]

Із життя волонтерів у Бурунді

Мене звати Ліза, але в Африці я отримала друге ім’я Rukundo (Любов). В Бурунді я лише декілька місяців, але складається враження, що я тут вже декілька років. Кожен день проходить насичено, переповнений різноманітними подіями. Безліч разів місцеві запрошували нас в гості і щедро пригощали різними традиційними стравами, говорячи, що їх дім – це наш дім. […]

Остапенко Таня, Індія, 2016-2017

Моя сім`я була звичайною. Я б навіть сказала, бідною. Через це в школі у мене почалися проблеми з однокласниками. Вони насміхалися наді мною, тому що я не мала брендового одягу, а подорожі з класом мої батьки просто не могли собі дозволити. Кожного разу після знущань і побиття в класі, я скаржилася вчителям та батькам, але […]

Подвойська Таня, Південна Корея, 2007

Рік коротше одного дня. Із самого дитинства я була дуже закритою і наляканою дитиною через складні сімейні обставини. Мій батько був алкоголіком і мучив усю сім’ю. Він бив маму, і міліція була частим гостем у нас вдома. Коли батько приходив п’яним, я страшенно його боялася. Доходило до того, що я банально ховалася під ліжко. Якось […]

Світлана Ткачук, Індія, Ченаї, 2014-2015

З дитинства у мене було багато страхів. Через те, що мій батько пив і сім`я була бідною, я не любила багато спілкуватися і знайомитися з новими людьми. Я добре вчилась, і глибоко в моїй душі було бажання досягнути великого успіху в цьому житті своєю власною працею та старанністю. Я хотіла стати впливовою заможною людиною, щоб […]

Скороход Роман, Південна Корея, 2007

Волонтерство в Кореї стало початком моєї зміни. Пережиті там події досі живуть у мені яскравим спогадом. З дитинства моєю заповітною мрією було подорожувати, але я жив у селі, і ця мрія здавалася такою далекою і недосяжною. З віком все більше думав, що мої мрії – безглуздя. Почали з’являтися шумні друзі, азартні ігри, клуби, бари, алкоголь, […]

Штурмак Леонід, Південна Корея, 2007

«Очима радості» Час, який приніс нам радість і змінив мої погляди на життя! Мене звати Леонід. Я був волонтером у Південній Кореї в 2007-2008 рр. Сам я ріс у звичайній простій українській сім’ї. Дитинство моє проходило в труднощах, які вона переживала. У нас був будинок, машина, батьки працювали на хорошій роботі. Сім’я не була бідною, […]

Вікторія Ліченко, Індія, 2017

Раніше моє життя не виходило за рамки моєї квартири,  але навіть тоді я мала впевненість, що я знаю все, а решта помиляються. На основі цього я не могла нормально спілкуватися зі своєю сім`єю,  я дуже легко втрачала друзів. Але після завершення мого волонтерського терміну на багато речей я стала дивитися інакше. З`явилося життя в моєму […]

Любов Іванова, Конг Джу, Південна Корея, 2015-2016

Ще з раннього дитинства почувалася обділеною, постійно соромилася своєї сім’ї. Оскільки я народилася сьомою дитиною, завжди доводилося доношувати одяг після старших сестер. Тато працював на будівництві і майже кожного разу повертався додому напідпитку, тільки контролював нас, чи все зробили, і наказував без причини. Мені так не вистачало тиші, вільного часу і власного простору. І в […]

Катя Черепніна, Індія

Минуло близько двох років, як я повернулася з Індії, але відчуття таке, ніби це було вчора. Країна, про яку я раніше нічогісінько не знала, за 10 місяців перетворилася для мене на місце, за яким я сумую кожного дня. Індія назавжди залишилася в моєму серці, подарувавши теплі спогади, найщасливіші моменти і дорогих людей. **** У житті […]

Косар Яна, Танзанія, 2013-2014

Mambo Rafiki! Ці слова я вперше почула в аеропорту Дар-ес-Салама у спекотній і непередбачуваній країні Танзанія. У своєму житті я планувала, де відпочити, куди поїхати на літні канікули, як відсвяткувати день народження, але от прожити один рік в Африці в якості волонтера ніяк не входило в мої плани. Трішки передісторії. У школі я була тихою, […]

Настя Косянчук, Замбія, 2013-2014

Слово “Африка” у мене завжди асоціювалося з голодними дітьми, пальмами й аборигенами в набедрених пов’язках. Одного разу на World Camp я побачила танець волонтерів, котрі побували в різних країнах Африки. У них були яскраві природні усмішки. «Чому вони так радіють? Що хорошого в тій Африці?» – думала я, поки сама не полетіла в країну незабутніх […]