SL703391

Скороход Роман, Південна Корея, 2007

Волонтерство в Кореї стало початком моєї зміни. Пережиті там події досі живуть у мені яскравим спогадом. З дитинства моєю заповітною мрією було подорожувати, але я жив у селі, і ця мрія здавалася такою далекою і недосяжною. З віком все більше думав, що мої мрії – безглуздя. Почали з’являтися шумні друзі, азартні ігри, клуби, бари, алкоголь, марна трата часу. Із кожним прожитим днем моє життя ставало все більш порожнім, всередині відчував прірву, через яку неможливо покласти міст для порятунку від тягаря.

В один найзвичайнісінький день до невеликого містечка приїхали волонтери із Південної Кореї. Ці волонтери проводили день корейської культури, детально розповідали про зовсім інше життя, наповнене подорожами і яскравими подіями. Тоді я дізнався про волонтерську програму GoodNewsCorps. Ми почали спілкуватися з корейцями, хоч складно було зрозуміти їх ламану російську. З кожним днем мені все більше хотілося поїхати волонтером.

 

Про Корею я знав лише з слів волонтерів, насправді вона виявилася зовсім іншою.

Першим випробуванням для мене стала їжа, але я нікому не виказував свого невдоволення з цього приводу. Спочатку я заспокоював себе словами: “Я волонтер. Все має бути добре, потерпи. Тільки посміхайся.” Через місяць терпіння закінчилося. З корейською мовою теж була справжня біда. Я сумлінно старався вчити зранку до ночі, стіл був завалений підручниками, але невдовзі  і тут потерпів фіаско.

Усі знали і бачили як я проводжу час, але все одно з великою любов’ю і турботою ставилися до мене. Бачачи це, мені стало соромно за себе такого. В Україні, вдома я не знав, що значить розповідати про свої проблеми, навіть у сім’ї ми нечасто спілкувалися від душі, тому мені складно було подолати цей бар’єр із людьми, яких я раніше ніколи не знав.  За короткий час у Кореї я міг цьому навчитися (точніше, у цьому мені допомогли). Упродовж року я багато подорожував, бачив чимало красивих пейзажів. Уся ця краса – тимчасова, зберігся корисний досвід, отриманий тоді. Незважаючи на те, що Корея – дуже заможна, розвинена держава, там багато людей душевно слабкі. Раніше мені здавалося, якщо буду багатим, значить життя вдалося, але проблеми є у всіх, незалежно від статусу. А ти долаєш проблеми, або ж вони долають тебе.

Спочатку було дуже важко звикнути до корейської гострої їжі, але оскільки не залишалося вибору, то довелося перемагати себе і їсти. Як не дивно, згодом ця їжа мені дуже полюбилася.

Через маленьке випробування я побачив, що лише долаючи труднощі, людина може стати щасливою.

Я дуже вдячний тим людям, які приймали мене таким, яким я є, не вимагаючи нічого взамін. Дивлячись на себе, не можу сказати, що багато їм віддав, навпаки, багато отримав і навчився. Кожна людина, як фрукт, має свій смак. Стикаючись із чимось новим, незнайомим, хочемо кинути. Лиш подолавши страх і спробувавши цей фрукт багато-багато разів, відчуємо дивовижний смак, і він назавжди залишиться у нашій свідомості.  Не важливо, де ти живеш – у маленькому селі чи у великому місті – ми скрізь вчимося бути вдячними, з цього починаються зміни. Корея стала для мене другою батьківщиною, тому з радістю хочу побувати там ще раз.

Tags: No tags

Leave a Comment