thai1

Поради від волонтерки із Таїланду, як навчитися їздити на велосипеді взаємин із людьми

Добрий день! Мене звати Аліна. Я була короткочасним волонтером за програмою Goodnews corps в Таїланді протягом 11 місяців. Мені 24 роки і моє тайське ім’я – Looktarn. Ви вмієте їздити на велосипеді? Хотіла б розповісти, як я навчилась їздити на велосипеді у взаєминах з людьми. Але для початку розкажу вам трішки про себе. ● Я перфекціоніст, тому ненавиджу помилятися, і не люблю людей навколо, які це роблять. Все, що я роблю, повинно бути ідеальним. І якщо люди навколо мене не роблять всього ідеально, я заношу їх в своєрідний ”чорний список». Звичайно ж не з першої помилки, але здебільшого вони туди потрапляють. Таким людям я більш ніколи не довіряю нічого важливого. В командній роботі я завжди беру на себе лідерську позицію, щоб бути впевненою в результаті і якщо будуть командні помилки, обов’язково намагаюсь виправити їх. ● Я закінчила магістратуру за спеціальністю «Математика. Інформатика. Адміністратор комп’ютерних систем» НПУ імені М. П. Драгоманова 3 роки тому. За весь час навчання ніколи не отримувала навіть оцінки «B», тільки «А», тому вважала себе достатньо розумною. ● Мені приносить задоволеня працювати окремо від усіх, адже тоді я можу виконати роботу ідеально. Таким чином можу бути впевнена в успіху моєї роботи і не доведеться турбуватись про дурні помилки інших людей. ● Я увесь час все детально планую, щоб моє життя було впорядкованим. Для мене важливо точно знати і розуміти, що буде далі. ● До того ж, я завжди жила, як кімнатна рослина, в достатньо хороших умовах. Мої рідні завжди піклувались про мене. Вони кожного разу допомогали та підтримували мене, коли я цього потребувала. Мені ніколи не доводилось просити їх про допомогу, тому що вони робили це автоматично. ● 5 років тому моя сестра поїхала в Замбію в якості волонтера за програмою Goodnews corps. Вона сказала мені:«Goodnews corps – це тренування для життя». В той момент я подумала: «Я – кімнатна рослина, що не придатна для життя в суспільстві. Мені потрібно отримати це тренування». ● Таїланд … ось тут я зіштовхнулась з усім, що мені було не до вподоби! Я не розуміла, як мене занесло в це місце. ● Дуже дивна їжа, з неймовірно різким та дивним запахом. Вся їжа була настільки гостра, що я просто плакала під час кожного прийому їжі. ● Кожного разу я мусила звертатись за допомогою, тому що нічого там не знала. Та ще й не могла розмовляти тайською… це було так важко. Країна, в якій я опинилася, повністю відрізнялася від звичного мені місця. ● Там я не могла нічого планувати, адже люди, що мене оточували, ніколи не складали планів. Я не знала, де я буду знаходитись через 2 години. І ніхто цього не знав. ● Вислови, які я більше всього ненавиділа в Таїланді і не розуміла їх змісту: 1. ไม่เป็นไร (Не бери в голову!) – Чому ніхто ні про що не турбується ? 2. ไปไหน (Куди йдеш?) – Чому ви намагаєтесь контролювати моє життя? (Це вже на даний час я вже гарно розумію зміст та використання цих висловів у Таїланді, і сама частенько використовую їх у спілкуванні з друзями). ● У будь-якому випадку, дивлячись на всі ці пункти, я зрозуміла: «Мене ніхто не розуміє». Ніхто ніколи навіть не намагається зрозуміти мене. А це означає, що про мене ніхто не турбується. Я закрила своє серце перед Таїландом і просто жила очікуванням повернення додому. Я не відчувала себе там щасливою. Тому я вирішила поговорити з директором організації. Він сказав мені: «Щастя не залежить від місця, де ти знаходишся. Щастя залежить від твого серця. Ти закрила своє серце, тому і не можеш почуватися тут щасливою. Думаєш, що ти – краща від усіх. Але в тебе не вийде бути ідеальною. Ти хочеш бути ідеальною, щоб не показувати свої помилки оточуюченню. Але краще помилятися і мати багато друзів, ніж бути ідеальною і залишатись самотньою». Також він розповів одну історію про катання на велосипеді. Коли вчимося їздити на велосипеді, ми багато падаємо, от при падінні необхідно одразу піднятися і спробувати ще раз. Це єдиний спосіб навчитися кататись на велосипеді. Те ж саме у стосунках із людьми. Я, після декількох невдалих спроб, приймаю рішення ходити пішки замість ще раз спробувати. Набагато легше залишатися в самотності, ніж продовжувати будувати відносини. Директор сказав мені: «Звичайно, ти можеш йти пішки! Але подумай про те, як далеко ти зможеш зайти та наскільки швидко втомишся. На велосипеді ти зможеш швидко та зручно подорожувати на великі відстані». ● Я зрозуміла: «Я дуже помилялась!» Я не могла стати щасливою не через людей чи обставини, а через те, що закрила своє серце. ● Я ніколи не сумнівалась у своїх думках і вважала, що завжди маю рацію. Це було моєю найбільшою помилкою! ● До того ж, я ніколи нікого не просила про допомогу, оскільки ідеальні люди цього не потребуть. Але я не ідеальна! Ідеальних людей не існує! ● Зараз я усвідомила, що Таїланд … був найкращим місцем для мене! І я провела найдорогоцінніші 11 місяців у такому місці. За цей час я дізналася про себе багато нового. Коли я одна, тоді не можу бути щасливою. Щодня я багато помиляюся, тому потрібно отримати допомогу від оточення! ● Навіть сьогодні я продовжую вчитись, як просити та отримувати поміч від інших, і як їздити на велосипеді взаємин. Сподіваюсь, що ви всі допоможете мені в цьому. І маю надію, що всі ви приєднаєтесь до програми Goodnews corps, і навчитесь їздити на такому ж велосипеді, як я.
Tags: No tags

Leave a Comment