traditions_lg

Настя Косянчук, Замбія, 2013-2014

Слово “Африка” у мене завжди асоціювалося з голодними дітьми, пальмами й аборигенами в набедрених пов’язках. Одного разу на World Camp я побачила танець волонтерів, котрі побували в різних країнах Африки. У них були яскраві природні усмішки. «Чому вони так радіють? Що хорошого в тій Африці?» – думала я, поки сама не полетіла в країну незабутніх усмішок – Замбію.

Їсти руками, готувати на вогні, їздити у старезних вантажівках, митися одним відром води, через 10 хвилин знімати уже сухі речі – це можливо тільки в Африці. Цілий рік я прожила у країні, де традиції переважають над сучасністю, людські якості мають більшу цінність, ніж гроші. Один із цікавих обрядів зберігся у племені Мукуні. Це вітання, при якому треба сісти навприсядки перед шалашем вождя і плеснути в долоні тричі. Мені цей обряд здавався настільки дивним, коли дивилася очима українки.  В Замбії я була не єдиною волонтеркою, зі мною були ще із Таїланду, Кореї, Китаю.Разом долаючи труднощі і традиції, ми ставали ближче один до одного і в будь-який момент готові були  підтримати.

Волонтери в Африці займаються різноманітними справами: організація заходів GNC, курси для місцевого населення, навіть вирощування зелені. Дні були дуже насиченими. Незабаром, директор філіалу GNC в Замбії пояснив, що нам треба там жити, як африканцям. Спілкуючись із китайцями і корейцями, мені треба думати по-їхньому, щоб знайти спільну мову і погоджуватися з чужою точкою зору. Змінивши мій погляд на деякі речі, несподівано для себе я почала помічати, що хтось заносить мої речі в дім, коли починається дощ, а хтось останнім виходить із кухні, прибравши все те, на що мені не вистачило сил, хтось запасся неймовірним терпінням, пояснюючи, як розпалити багаття. Усе це були мої друзі, що відрізнялися світоглядом,кольором шкіри. Але їхні серця були набагато ширшими і привітнішими, ніж моє. Помічаючи це, важко було стримати сльози  і щиру усмішку, яка з’явилася не від розкішного життя, не від грошей, а від любові і турботи. Ці усмішки – відображення любові, яку волонтери отримують далеко від дому, від звичних умов життя, в далекій Африці. І ця любов – безцінний подарунок долі.

Tags: No tags

4 Responses