1528083571971

Марія із країни “сходу сонця”. Свіжі враження

Марія Кіяєва. Волонтерка в Японії 2017-2018, нещодавно повернулася в Україну і ділиться ще свіжими враженнями від перебування у “країні сходу сонця”.

Я була волонтером в Японії, на найтеплішому острові, на якому взимку +4° та влітку +43°. Наша команда дуже багато подорожувала, тому я відвідала більш ніж 16 міст.
В Японії керівники організації стали моїми другими батьками. Я для них також стала ніби донькою, адже вони давали мені все найкраще, піклувалися про те, щоб моє життя в Японії було цікавим і корисним.
Під час своєї волонтерської діяльності ми знайомилися з різними людьми і запрошували відвідати різні заходи від нашої організації. У свій вільний час я навіть навчилася грати на піаніно.
Ми багато подорожували з волонтерами. Відвідали такі міста як Осака, Нара, Кіото. Нара – це єдине місто в Японії, де можна погладити оленів, і я так про це мріяла. Під час подорожей на моєму шляху виникали різні труднощі, але завдяки їм ми могли більше спілкуватися з командою. Ми навіть подорожували автостопом. Хоча було дуже спекотно, але весело.
У місті, де я жила, в нашій організації ми були одними з небагатьох молодих, тому на різних заходах мені довелося танцювати, хоча я взагалі не вмію це робити. Але так сталося, що серед волонтерів не виявилося танцюристів, тому мені було не так прикро. Через танці я зрозуміла одну важливу річ – не можна покладатися тільки на власні сили. Я думала, що досягла успіху у танці завдяки тому, що багато працювала над цим. Але сталося так, що я пошкодила коліно під час репетиції. У таких ситуаціях розумієш, що власні сили не спрацьовують а успіх не залежить виключно від тебе.
Кожного року в Південній Кореї проходить World Camp, на який мені пощастило поїхати. Але це сталося не відразу і не так просто, як хотілося мені. Через свою європейську зовнішність я не могла потрапити до складу японської танцювальної команди для виступу на фестивалі. Я дуже сильно виділялася. Це стало приводом для моїх переживань, адже я мріяла потрапити на World Camp. Але я вдячна моїм керівникам. Так я вже казала, вони дбали про мене, як про рідну, і цього разу вони підтримали мене і подарували поїздку в Корею.
Під час мого волонтерства було багато різних моментів: і сумних і щасливих. Але я зрозуміла одне, що не варто бути самовпевненою людиною, а також необхідно дякувати за все тим, хто подбав про тебе, радіти тому, що маєш і насолоджуватися життям саме там і в той час, де ти знаходишся.

Tags: No tags

Leave a Comment