thailand5

Марія Чоповська. Про волонтерське життя у Таїланді.

Не так просто бути справжнім волонтером, одне точно – після волонтерства ми вже не ті, що були раніше.
За один рік (осінь 2017- осінь 2018) дуже багато всього сталося. Ніколи раніше я не була в Таїланді, тому спочатку мені все здавалося дивним.
До від’їзду ми пройшли тренування, з якого мені запам’ яталося: у будь-якій ситуації можемо навчитись чомусь новому, – тому ми і поїхали, щоб усьому навчитися і стати кращими волонтерами, готовими до будь-якої роботи. Але згодом виникло багато труднощів, з’явилася втома – і ми ви кинулися з голови те все тренування, яке проходили.
Ми там безпомічні: мови не знаємо, культура вражає. Виявляється, я ще нічого не знаю ні про себе, ні про життя вцілому.
Близько півроку я просто виконувала роботу: будь-яка реакція була написана на моєму обличчі. Тайці стриманіші від нас, але нас вчили відкрито спілкуватися, як у сім’ї. Це буддистська країна, тому нам, із християнським світоглядом і мораллю, складно було зжитися із місцевим населенням.
Для мене волонтерство здавалося просто пригодою. Насправді, ми їдемо волонтерами, щоб навчитися новому і змінювати нашу країну.
Наше життя було дуже активним: підготовка до молодіжного табору, Міжнародний табір, тренування волонтерів, відправлення їх за кордон – і так увесь рік. Нові волонтери з наснагою працювали. А я в Україні ніколи не хотіла займати активну позицію і брати на себе відповідальність. Але тільки так ми можемо щось змінювати. Розуміючи, що ми нічим не кращі від інших, ми не можемо загорится перед ними, навпаки, у комусь побачити своє відображення.
Деякий час я все сприймала негативно. Коли мій погляд змінився, я полюбила все: надзвичайно гостру їжу, людей, з якими раніше сварилася, складну для вивчення мову…

Tags: No tags

Leave a Comment